Четверг,
21 ноября
Интервью
Секретарь СНБО Алексей Данилов: На сегодня я не вижу, как могут проходить выборы на Донбассе
Алексей Данилов был назначен на должность секретаря СНБО осенью прошлого года. Приводим выдержки из интервью Алексея Данилова изданию Украинская правда. Текст на языке оригинала.
"Посада санітарного лікаря в країні з’явилася через мене"
– Як журналіст, я ще пам'ятаю час, коли посада секретаря Ради національної безпеки і оборони була таким собі почесним засланням. Все змінилося у 2014-му році, коли країна вже була у стані війни. Ви стали секретарем Ради національної безпеки у жовтні 2019 року. З того часу до викликів крім війни додалася ще пандемія коронавірусу. Як ви себе відчуваєте у нинішній ситуації?
– Складно. Чому складно? Тому що крім військових речей, дуже багато відбувається викликів сьогодні для держави, дуже багато відповідальності, дуже багато завдань. І тому з 3 жовтня, з моменту призначення мене секретарем, я можу сказати, я постійно знаходжуся в дуже й дуже, напруженому стані.
– Ви так собі уявляли свою роботу восени 2019-го?
– Трішки по-іншому уявляв роботу. Я вважав, що дуже багато речей робиться, умовно кажучи, в автоматичному режимі. Має працювати система. Я завжди кажу, що наявність системи набагато краща, ніж її відсутність. І відсутність дуже багатьох систем є дуже великою проблемою.
Є такий вислів: "Є у революції початок, нема у революції кінця". У нас дуже багато речей в країні починаються, але не закінчуються, вони десь посередині зупиняються, і потім починаються якісь нові, нові, нові, нові і це є дуже велика проблема. Ми в апараті Ради нацбезпеки й оборони бачимо, що наслідки цих речей дуже б’ють по нашій державі, по наших внутрішніх проблемах.
– Ви можете сказати, що саме?
– Є ситуація, пов’язана з реформою Міністерства охорони здоров’я: був початок, вона не закінчилася. І ми сьогодні знаходимося в дуже складному стані того, що стосується Covid-19. Коли ми зіткнулися, наприклад, з тим, що в країні не було головного санітарного лікаря. Іде епідемія, головного санітарного лікаря немає, а по всіх нормативно-правових актах це та людина, яка безпосередньо відповідає за санітарно-епідеміологічний стан нашої країни. І я можу сказати, що безпосередньо мав відношення до появи Віктора Ляшка. Це сталося 11 лютого, коли ми в Раді нацбезпеки зібрали велику нараду, була міністр пані Скалецька і я, було, принаймні, чоловік 35-40, і я питаю: "А де наш головний санітарний лікар?". І тут така тиша. Я кажу: "Я не зрозумів". Відповідь: "А в нас його немає". Я кажу: "Почекайте, як немає головного санітарного лікаря, зараз ми в ситуації пандемії?". Я кажу: "А хто тут заступники міністра, є?". Кажуть: "Так". Було там три заступники. Віктор встав і каже: "Я заступник". Я кажу: "Дивіться, призначайте цю людину санітарним лікарем". От так це сталося.
А тоді ми очікували повернення перших українців з Уханя. І був дуже напружений момент, тому що наша система охорони здоров’я вона не була готова. Це є факт. І те, що ми розтягнули в часі цю, ситуацію, дуже багато життів врятувало.
– Можете пояснити цей момент? Коли все ви як секретар Ради національної безпеки зрозуміли, що пандемія буде визначати вашу роботу протягом 2020 року і що країна має направити усі свої зусилля саме на подолання пандемії?
– Пандемія – це виклик. Але це не єдиний виклик, яким займається Рада національної безпеки і оборони і апарат безпосередньо. Covid, я думаю, ми обов’язково поборемо, бо це не є тільки проблема України, це світова проблема. Остаточно ми переконалися, що це є велика проблема, 25 січня, коли отримали дані нашої розвідки. З того, про що там йшлося, ми зрозуміли, що буде надалі відбуватися. На той час Китай робив усе можливе, щоб з усіх країн світу забрати якомога більше масок, обладнання, все, що стосується захисту від інфекційних хвороб. Вони так само звернулися до України і ми відразу на це відреагували.
Знаєте, що був перший лист на Олексія Гончарука 31 січня. Потім був другий, коли вони на це не реагували. Це була дуже складна ситуація, у мене багато було з Кабміном розмов. Я їм пояснював, що – хлопці, треба терміново заборонити вивозити з країни обладнання.
Я хочу сказати, що апарат Нацбезпеки і оборони – це орган, який координує діяльність, ми не є органом виконавчої влади. Орган виконавчої влади – це Кабінет міністрів. Але маючи цю інформацію, розуміння, що відбувається в цій царині, ми почали готуватися і готуватися дуже потужно. Вже з 11-го січня, незважаючи на ситуацію із Тегераном, окрема група уже починала відпрацьовувати Covid. А з 20-го січня у нас було цілодобове чергування по збору інформації, всього, що відбувається, як країни світу готуються. Ми кожного, кожного дня це відпрацьовували.
– Чи достатньо було координації дій влади на початковому етапі? Ваша оцінка?
– Якщо сказати, що так, то це значить сказати неправду. Дуже багато людей не зрозуміло, наскільки це було загрозливо. Всі вважали, що пройде. Дуже багато таких – "А, зараз почнеться літо і все буде добре". Думали, що це лишиться тільки в Ухані чи тільки у Китаї. Ми почали збирати фахівців, перш за все – вірусологів, причому кожні дві-три доби, і радилися з ними. І вони давали свої прогнози – що воно до нас прийде, що оминути це буде неможливо, до цього треба готуватися. Ми зрозуміли, що виклики будуть дуже-дуже великі.
– Яким чином була побудована робота РНБО? Скільки людей входило в цю першу групу, яким чином ви інформували президента про ситуацію на початку?
– Інформування Володимира Олександровича було з першого дня. Він відразу сприйняв, що це серйозна річ. Це було так само для мене дуже приємно, що він розуміє. У мене зараз не зовсім приємна функція для президента. Бо я кожного дня у 8:15 ранку відправляю йому повідомлення – скільки у нас захворіло, скільки померло і окремо скільки померло медиків. За кожною цією цифрою є люди, є життя. І це дуже-дуже складна ситуація, коли ви кожного ранку і в суботу, і в неділю, маєте звітувати про смерті. Але дуже багато людей до цього часу не розуміють, наскільки це небезпечна хвороба. Сьогодні оці нічні клуби, усі оці Одеси і багато інших речей, були прогнозовані через поведінку людей. Вони вважають, що вони в безпеці, що їх це не стосується і таке інше. Але це не так. Це така хвороба, яку ви не можете побачити, в цьому складність.
"Я особисто зробив чотири тести"
– Коли приймалося рішення щодо введення карантину, зважувалося все: наслідки для економічної ситуації, яким чином це вводиться в інших країнах. І це позначилося, в тому числі на епідеміологічній картинці, яку ми бачили. В Україні тривалий час вона була більш-менш стримана. Стрибок відбувся відносно нещодавно. І зупинити його наразі не вдасться, навіть якщо оголосити карантин.
– Зараз вкрай складно вже оголошувати карантин, тому що ви можете одного разу його оголосити і йти певний період. Коли відбулося пом’якшення, ми зверталися до людей, Володимир Олександрович безпосередньо звертався – будьте обережні, використовуйте захисні маски, засоби дезінфекції, антисептики. Не всі це розуміють. Але коли ви в суспільстві знаходитеся, ви не маєте права так вести. Має бути дистанція півтора-два метри, якщо ви в публічному місці – захисна маска. Це мають бути обов’язкові речі.
– Це все зрозуміло. Але потрібно говорити і про поведінку влади. Коли ти бачиш фото, як, наприклад, президент п’є каву у кав’ярні, і поруч – головний санітарний лікар. Або коли працюють заклади Миколи Тищенка. Або згадуючи ваші жарти в ефірі 1+1, де ви казали, що треба лікуватися салом і часником...
– Ні-ні, я не казав лікувати. Я казав для профілактики. Це інші речі...
– Але ви розумієте, що це все має теж відголосок у людей? Що вони мають довіряти вам як представнику влади?
– Давайте з мене. По-перше, я не жартував. Я можу сьогодні вам повторити: якщо ви будете використовувати фітонциди, які є і в часнику, і в цибулі, це дуже корисно. Бо всі віруси вони бояться цього. Це по-перше. Це не жарт. Що стосується інших речей, звичайно, сумно, що так відбулося. Я не думаю, що це було зроблено свідомо. І це, звичайно, була помилка, але вона була виправлена. Наклали штраф по 17 тисяч гривень на кожного. Але суди сказали, що президента не можна штрафувати.
– Питання не в 17 тисячах гривень штрафу, а в тому, що сотні тисяч людей по всій країні це побачили і подумали, що це нормально. Тобто якщо президенту можна, то чому мені не можна?
– Ну дивіться, так сталося. Може, це була якась емоційна річ. І президент сказав, що хоче сплатити гроші, бо має бути як усі. До речі, в Офісі президента, в усіх структурах доволі жорстка ситуація, що стосується масок, дезінфекторів і таке інше.
– Який подальший прогноз, можете сказати? Ми бачимо зростання захворювань і водночас – купу людей на вулицях туристичних міст у Львові, в Одесі.
– У нас є програма. У нас є штучний інтелект, який рахує прогнози. Головне, що ми змогли витримати – ми зберегли нашу систему по забезпеченню в лікарнях безпосередньо щодо процесів лікування. І нам вдалося її вже налагодили. Коли були перші випадки – це було лячно. І сьогодні у нас фахові лікарі вже навіть витягують тих хворих, яких ми не могли витягнути в березні, коли почалася пандемія. Зараз уже зовсім інша підготовка. Але якщо люди будуть вважати, що це до них не буде мати відношення, повірте, постукається, цей вірус, і прийде. І це буде дуже небезпечно.
– Можете у цифрах розказати, як буде розвиватися ситуація, наприклад, до кінця літа?
– У нас є розуміння, але я б не хотів людей цими цифрами лякати. Я можу сказати, що ми підготовлені на сьогоднішній день, але людям треба поведінку свою привести в норму карантинного періоду. І я нікому не раджу з цим жартувати. Я особисто зробив чотири тести. Навіть ми з вами у перший раз не змогли зустрітися, тому що один зі співробітників нашого ситуаційного центру захворів. Ми зробили епідрозслідування, все, що має бути по процедурі, і взяли тайм-аут для того, щоб ні в якому разі не наразити на небезпеку. Більш того, навіть сьогодні перед нашої зустріччю я вчора здав тести, тому що я несу відповідальність.
"Самі небезпечні люди, які вважають, що вони все знають, тому що знати все неможливо"
– Ми багато говоримо про Covid. Але не можна забувати, що країна знаходиться в стані війни. Дуже цікаво, які зусилля зараз направлені саме в цьому напрямку з боку РНБО, що відбувається і чи є якась перспектива проведення виборів на Донбасі, яка зараз активно обговорюється?
– Ситуація на фронті складна, але вона є стабільною. У нас є чітке розуміння, де знаходиться наше військо, де знаходиться військо наших ворогів. І вона є на сьогоднішній день більш-менш упорядоченою. Є загиблі. Це дуже болить, тому що Володимир Олександрович так само кожного ранку отримує звіт – що відбувається на фронті, скільки поранених, скільки загиблих. І коли там нулі, то настрій трошечки кращий.
Що стосується виборів на Донбасі – мають відбутися певні умови, щоб вони там відбулися. На сьогодні, на день нашого спілкування я не бачу, як там можуть відбуватися вибори. Якщо будуть якісь зміни, якісь процеси, рано чи пізно там будуть вибори відбуватися. Але вони мають відбуватися на українській території, над виборчою дільницею має бути український прапор, мають бути українські засоби масової інформації, українські політичні сили. Вони мають відбуватися за українським законодавством, за українською Конституцією, і українська Центральна Виборча Комісія має їх там проводити.
Поки що мені складно уявити такі умови.
Володимир Олександрович дуже багато приділяє цьому уваги. Є окрема група, яка працює з Мінським процесом, окрема група, яка працює з Нормандським процесом. Ці люди дуже багато роблять роботи, і нам би дуже хотілося, щоб був результат якісний, на користь України.
Компроміси? Так, вони можливі, але є певні, межі, через які ми переходити з вами не можемо. Чому? Тому що нам це не дозволить український народ. В Україні ніколи не було диктаторів і не буде. Ми сьогодні є тим кордоном свободи. Тому український народ не дозволить великих компромісів із ворогом.
– У будь-якій президентській команді – так було за часів Порошенка, так є за часів, напевно, Зеленського – є, умовно кажучи, водорозділ між "яструбами" та "голубами". Людей, які виступають за компроміс або за більш рішучі дії. Я так розумію, що ви себе відносите до "яструбів"?
– Я себе би відносив до секретаря Ради безпеки і оборони, у мене є своє бачення по багатьох питаннях, і в мене немає ніяких проблем свою точку зору доводити до Володимира Олександровича і пояснювати, чому я так вважаю.
– Він прислухається до вас?
– Дивіться, моє завдання – давати максимальний обсяг інформації до Володимира Олександровича як до президента нашої країни, як до верховного головнокомандуючого, як до гаранта Конституції. Це моє завдання. Як він цим користується? Я не єдиний, хто заходить до кабінету президента і свою власну думку розповідає. У мене є своє бачення по багатьох питаннях, я його ніколи не скривав і не скриваю. Я таким народився вільним в місті Красний Луч, мене вулиця виховувала певний час.
Але є речі, наприклад, питання мови – це дуже важливе, принципове питання для держави. Ніякої другої, російської, у нас бути не може – не тому, що її не треба вивчати, її не треба знати. Якщо ми кажемо про Україну – то має бути тільки державна українська мова.
Чи має бути друга мова в Україні? Звичайно, має бути. Але це має бути англійська мова, яка має вивчатися, починаючи з дитячого садочка. Усі громадяни України, якщо ми хочемо бути в цивілізованому світі, мають знати, використовувати англійську мову. Це є обов’язкова річ.
– Давайте все ж таки повернемося до президента Зеленського. Скажіть чесно: до кого він дослуховується більше в питаннях національної безпеки та ситуації на Донбасі – до вас чи до Андрія Єрмака?
– Ваше питання є не зовсім коректним. Андрій Борисович є голова Офісу президента, я – секретар Ради нацбезпеки і оборони. У нього свої функції як у голови Офісу, він забезпечує певні процедури, я забезпечую свої процедури. – Я тому власне і питаю, бо сьогодні голова Офісу президента займається, великим спектром завдань – і міжнародною політикою, і конфліктом на Донбасі. І багато чого з цього не входить до функціоналу людини, яка має керувати лише апаратом президента. – Ще раз наголошую: функціонал, яким займається Андрій Борисович, йому нарізає президент.
Ви казали "голуби" і "яструби", я – реаліст. Я чітко розумію, що за тими чи іншими подіями буде відбуватися. Самі небезпечні люди, які вважають, що вони все знають, тому що знати все неможливо. Ви можете знати багато, але ви повинні мати розуміння, аби розібратися в тому чи іншому питанні. А коли приходить людина, каже: "Я все знаю, я все зможу", це дуже небезпечно.
Комментарии
Комментариев еще нет. Можете стать первым!